Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "цвітною". З давніх давен.

8200135.jpg

В неділю зранку люди йдуть до церкви, щоб освятити вербу. Опісля, прийшовши додому, нею б’ють всіх членів сім’ї промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень буде Великдень».

Чому це роблять?

Верба – це символ здоров’я, плідності, швидкого росту і саме торкання її з вами наділяє вас цими цілющими властивостями.

Першими в церкві намагалися вхопити вербові гілки діти і молодь, адже кому дістанеться найбільше, той буде найщасливішим. Потім хлопці і дівчата ходили по вулиці з гілками верби і ударяли один одного, примовляючи: “Не я б’ю - верба б’є, за тиждень Великдень”. Крім того, кожен йшов з мицкою на цвинтар і ставив померлим родичам на гробі біля хреста кілька гілочок. Повертаючись з відправи, втикали гілки в грядки на городі. Освячену вербу клали також в хліві та стайні, за образ у хаті. Вважалося, що мицка має магічну силу і захищає хату, хлів, двір від грому й пожежі.

Каєзнавець і дослідник Юрій Жаткович пише в Замітках: "Коли Великдень приближує ся, всї русини змагають ся сповнити 4 заповідь церковну. Ледви найде ся 2 — 3 челяди у селї, що зістали б на великдень без сповіди. Уперед сповідає ся молодїж, потому жони, а на кінци мужчини. Жони найлїпше любить сповідати ся на цьвітну недїлю, а мужчини на живний четвер і на великодну суботу, а то тому, щоби біла челядь цьвіла у здоровю через рік, а мужчини щоби з чистим серцем могли їсти паску"

Чудодійні властивості верби за народними повірями:

  • Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
  • Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
  • Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
  • Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
  • З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
  • Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
  • Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";
  • Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
  • Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски

Після святкування Цвітної неділі з її розвагами та обрядами, що мали принести людям здоров’я й достаток, наставав Страсний тиждень.