А ви знаєте, що в Україні був звичай, коли дівчина сама сваталась до хлопця? Це відбувалось так: дівчина приносила в хату хліб, ставила його на столі і мовчки чекала відповіді від батьків хлопця.

Потрібно відразу сказати, що звичаї української родини завжди були багато в чому відмінні від звичаїв сусідів. Ще із давніх-давен українка відрізнялась почуттям власної гідності та була берегинею сімейних цінностей і сімейної моралі.  Родинні стосунки в українській родині будувались на визнанні рівності чоловіка і жінки та характеризувались певним демократизмом. Варто звернути увагу на те, що рівноправність стосунків проявляється також у майнових правах. В Україні жінка ще здавна могла володіти майном нарівні із чоловіком, тут треба згадати про «материзну». Ось цитата із Вікіпедії: «У сім'ї батька жінці належало її придане, яким, окрім неї ніхто не міг розпоряджатися. По можливості, до посагу нареченої включався земельний наділ — «материзна». Материзна не входила в спільне родинне майно, не ділилася між іншими членами сім'ї та передавалася у спадщину по жіночій лінії.»

родина_за_столом.jpg

З давніх-давен в українській родині діяв закон опіки. Історики засвідчують, що коли козаки будували Січ чи, навіть, просто оселю, то перш за все споруджували школу і шпиталь. Цей культ опіки  у сім’ї проявлявся у великій повазі до старших у родині і у готовності всіх членів родини допомагати слабкішим і немічним.

Можна сказати, що генетичним кодом, покликом крові є культ роду серед українців. Завжди дуже цінувалась пам’ять про предків. Від покоління до покоління передавали рушники, вишиванки, інші особисті речі, зображення. Завжди ретельно доглядались могили предків.

Завдяки здоровому консерватизму українська родина з повагою ставилась до звичаїв і обрядів свого народу. І, хоча весь побут української сім’ї не був абсолютно ідеальним, все ж – саме правильна організація побуту сприяла зміцненню родини, орієнтувала людину і на земне, і на Вічне та Високе.